Женю, а ти чому аліменти платиш на двох дітей, як Назарчик у нас цілими дніми днює та ночує?

-

 

Євген та Олена одружились на четвертому курсі університету. Батьки нічого не говорили. Одружуються і добре. Адже вони зустрічались ще зі школи та кохали одне одного. Подружжя жило в квартирі, яка дісталась Олені у спадок від бабусі. Два роки молодята вирішили пожити для себе, а потім планували народження дітей.

Спочатку у них народилася Софійка. Олена сиділа в декреті, а Женя працював у будівельній фірмі. Дитина народилась недоношеною, тому мала проблеми зі здоров’ям. Олена весь час проводила з дочкою. Возила до лікарів на консультації, на масаж та процедури. Дякувати Богу, Софійка пішла на поправку. І росла  здоровою крихіткою. Олена ж і далі дуже трусилась над дочкою…Коли дівчинці було 2 роки, Олена знову завагітніла.

Євген дуже хотів сина, а жінка боялась, як буде справлятись сама з двома дітьми. На сімейній нараді бабуся й дідусь, батьки Жені, сказали, що будуть всіляко допомагати з онуками. Так народився Назарчик. Як і здогадувалась Олена, декрет з двома дітьми виявився не цукор. Чоловік пропадав на роботі, часто їздив у відрядження. Інколи на вихідних міг допомогти з дітьми. Молода мама нічого не встигала…Ще Софійка була така непосидюча…А потім лікарі діагностували у неї затримку мовлення…

Тому бабуся по татовій лінії запропонувала взяти Назарчика  до себе, поки Олена буде займатись дочкою. Так молодій мамі буде трохи легше справлятися.Тому, коли Назарчику виповнився 1 рік, дідусь і бабуся забрали його до себе. З мамою бачився по вихідних в основному, бо Олена часто стала їздити з дочкою на реабілітацію.

Взяли онука на трошки, а зростав  в них постійно. В садочок пішов він  від бабусі з дідусем. І в школу теж. Назару вже 9 років.  Бабуся сміється, приходиться вчити домашні завдання, що задають в школі. А сама вже не пам’ятає нічого. Олена   від сина відвикла. Дідусь і бабуся майже все спосорують.

Рік тому в сім’ї Жені та Олени наступили тяжкі часи. Постійні сварки привели до розлучення. Олена залишилася жити у квартирі, а Женя переїхав до батьків. Колишня дружина подала на аліменти на двох дітей. Женя став платити… А батьки його обурились.  Як так?

Женю, а ти чому аліменти платиш на двох дітей, як Назарчик у нас цілими дніми днює та ночує?

Тепер чоловік вагається, що ж йому робити…Фактично, так і є. Син живе з його батьками, вони всі разом його годують, вдягають та купують все необхідне. Так чому Женя повинен плати на нього аліменти? Завтра чоловік іде до юриста. Потрібно розібратись у цій ситуації законно, але і щоб по людськи не образити нікого…

А Ви як вчинили б?

Популярні дописи з цього блогу

Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів…

-
Зображення
  Лариса сиділа на кухні у дачному будинку та перераховувала гроші від квартирантів. Дванадцять тисяч гривень. З них п’ять на продукти, три на дрова для дачі, дві на ліки, решту – на життя. Бюджет сходився впритул, але сходився. Після того як овдовіла три роки тому, вона вирішила переїхати на дачу. Будинок їй дістався від батьків, стояв покинутий. Вона вклала останні заощадження у ремонт, утеплила, провела воду. Вийшло непогано. А однокімнатну квартиру у місті почала здавати. Квартиранти попалися добрі. Подружня пара, обидва працюють, платять вчасно, не галасують. Лариса спала спокійно, знаючи, що тепер має стабільний дохід. Сину Денису вона про цю схему розповідала. Він кивав, казав, що мати молодець, все правильно зробила. Сам він жив у орендованих кімнатах, перебивався випадковими заробітками. То таксував, то в офісі сидів, то знову таксував. Постійно обіцяв, що ось-ось розкрутиться, відкриє свою справу. Мати допомагала скільки могла. То дві тисячі на оренду підкине, то три на...
Докладніше

– Наташа, де ти??? Швидше накривай на стіл, за пів години прийдуть гості!! Що в нас із їжі?

-
Зображення
– Наташа, де ти??? Швидше накривай на стіл, за пів години прийдуть гості!! Що в нас із їжі? Наталка, яка саме фарбувала останнє пасмо, так сіпнулася, що мало не вдарилася потилицею об стінку. Поспіхом дофарбоване волосся вона обгорнула плівкою, та недбало пов’язала на голову рушник, який з’їхав набік. – Які ще гості? – Вивалилася вона з ванної. Ігор, не помічаючи її розпатланого вигляду та специфічного запаху фарби, пройшов у коридор і зняв куртку. – Олег, брат троюрідний, зараз тут у відпустці на тиждень, у них у столиці екскурсії, всі справи, от вони й запитали, чи можна до нас зайти, а я й сказав: “Та хоч зараз”. – Хоч зараз? За пів години? Олег! З ким? З дружиною та дітьми?? – Вона мала всього двадцять хвилин, щоб фарба подіяла, перш ніж її треба було змити. А ще за ці ж двадцять хвилин треба було потурбуватись і накрити стіл на всю чесну компанію. – Олег? – Наталка намагалася хоч якось взяти це під контроль. – А де вже Олег? Один? – Хоч би один, хоч би один… – Та ні, з ним Оля та ...
Докладніше

Син мільйонера щоночі кричав уві сні… доки няня не розгорнула його подушку і не побачила шокуючу правду…

-
Зображення
Була майже друга година ночі у старому колоніальному особняку на околиці міста, коли тиша порушилася. Різкий, відчайдушний крик пронісся коридорами, відлунням відбиваючись від стін і пронизуючи мурашки по шкірі кількох співробітників, які ще не спали. Знову ж таки, він долинав зі  спальні  Лео   . Лео було лише шість років, але в його очах випромінювалася втома, набагато неперевершена для його віку. Тієї ночі — як і багато інших — він боровся з обіймами батька.   Джеймс  , виснажений бізнесмен, все ще одягнений у свій пом'ятий костюм, з темними колами під очима, що глибоко врізалися в очі, тримав сина за плечі з терпінням, яке вже вичерпалося. «Досить, Лео», — хрипко прогарчав він. «Ти спиш у своєму ліжку, як звичайна дитина. Мені теж потрібен відпочинок». Різким рухом він притиснув голову хлопчика на ідеально розкладену шовкову подушку в узголів’ї ліжка. Для Джеймса це була просто дорога подушка — ще один символ успіху, який він так наполегливо працюв...
Докладніше