З перших днів виношування дитини Таїсії давалася нелегко. Перший триместр її щодня нудило вранці. Потім почалися кровотечі. Пару разів її клали в лікарню на кілька днів.

Таїсія вийшла вдруге заміж, коли їй було вже 35 років. Її чоловік Гліб до цього теж був у шлюбі, але дітей у нього не було. Тая знала, що чоловік хоче дитину, але не була впевнена, що зможе знову мати дітей. У неї ж була дочка від першого шлюбу. На момент, коли вони вирішили одружитися, їй було 13 років.

Два роки Таїсія і Гліб намагалися завести дитину. Довелося побігати по лікарях, багато старатися. Але в підсумку все вийшло. Їхній радості не було меж.

Дочка Марія не дуже мріяла мати сестричку або братика. Вона звикла, що завжди знаходиться в центрі маминої уваги. І конкуренція їй не особливо була потрібна.

Але її, за великим рахунком, ніхто і не питав.
Якось Марія була в гостях у своєї подруги Олени. Вона розповіла їй, що незабаром в їхній родині буде поповнення. Олена тільки нахмурила брови і сказала:

– Ось тепер ти попала, дитинко. Дивись, не встигнеш озирнутися, як всі клопоти про дитину ляжуть на твої плечі.

– З чого ти взяла? Я сама ще дитина. Хто мені малюка довірить. Вони ж для себе народжують. Це не моя справа, – впевнено відповіла вона подрузі.

– Ага, я так теж думала. Тільки мені тоді років 8 було. Як тільки брат народився, то мене з ним виганяли з коляскою гуляти. А як почав бігати, так доводилося щоразу його з собою на вулицю тягати.

І так, поки він в садок не пішов. Хоча навіть потім мене змушували його вечорами вигулювати. Прямо щасливе дитинство. Ворогу не побажаєш.

– Та ну, такого не може бути. Я тобі, звичайно, співчуваю, але зі мною таке не пройде. Я мамі відразу дам зрозуміти, для кого вона народжувала і кому це потрібно.

Марія була впевнена, що мама не буде навантажувати її турботами про дитину. Не вистачало ще. У неї зараз такий відповідальний вік. Старші класи. Плюс свої гуртки та захоплення. Коли їй з дитиною возитися? Це точно не про неї.

З перших днів виношування дитини Таїсії давалася нелегко. Перший триместр її щодня нудило вранці. Потім почалися кровотечі. Пару разів її клали в лікарню на кілька днів.
У такі моменти дочка вважала себе покинутою і непотрібною.

Вона часто дзвонила мамі на мобільний і скаржилася, що їй доводиться самій готувати їжу. Що Гліб змушує її готувати і прибирати. Що їй все це набридло до чортиків.

Тая засмучувалася через те, що дочка так незадоволена. Вона розраховувала на більшу поблажливість з її боку. Але насправді– Марія була проти другої дитини. Але зрештою Таїсія мала право на особисте життя, тому не надто акцентувала увагу на невдоволенні своєї дочки. Принаймні, намагалася.

За два тижні до появи малюка Таю знову поклали на збереження. Весь цей час вона була в лікарні. Лікарі не відпускали додому навіть на вихідні, щоб жінка не перенапружувалася. А вдома напруги було більш ніж достатньо.

Дочка як на зло відмовлялася допомагати хоч чимось по дому. Ніби оголосила бойкот. Якщо раніше вона хоч щось готувала з їжі і наводила порядок хоча б у своїй кімнаті, то зараз і це перестала робити.

Благо, Гліб умів трохи готувати, тому Тая могла не переживати, що вони не голодні, поки її немає.

Марія ж зі свого боку навмисно так поводилася. Їй хотілося, щоб мати не забувала, що у неї вже є дочка. І вона теж вимагає уваги і турботи. І той факт, що мама на старості років вирішила завести ще одну дитину, її ніяк не стосується.

Підлітки дійсно вважають людей за тридцять мало не старими. І Марія не була винятком.
Сама вона вважала, що мамі вже пізно мати другу дитину. Тим більше, що здоров’я її підводило. Але чомусь вона зовсім не відчувала до неї жалю. Лише злилася майже завжди.

І це навіть не були ревнощі. А просто якесь почуття власності. Ніби у неї відібрали щось важливе, що належало тільки їй довгі роки. І ніякі розмови з матір’ю не допомагали.

Гліба вона взагалі не сприймала як члена сім’ї. Могла нагрубити без причини. Але він не ображався. Пам’ятав, яким подарунком він був у підлітковому віці. Тому просто вважав за краще закривати очі, поки не доходило до чогось дійсно серйозного. Але палицю дочка не перегинала.

Два тижні на збереженні не минули даремно. Таїсія трохи одужала і відпочила. А потім народила прекрасну маленьку дівчинку. Її вирішили назвати Дариною.

Через кілька днів мати повернулася додому з маленьким згортком на руках. Марія навіть не підійшла до неї. Сухо сказала «Вітаю» і пішла до своєї кімнати.

Таїсії було прикро, що дочка навіть не хоче поглянути на сестричку. Такого ставлення вона точно терпіти не збиралася. Розібравши речі після лікарні, вона пішла до кімнати дочки, щоб поговорити.

– Люба, що сталося? Чому ти так поводишся? – запитала мати.

– А як я поводжуся? Що тобі не подобається? Або ти хотіла, щоб я стрибала від радості? Ти думаєш, що я мріяла про сестру? Та я більше про останній айфон мрію, ніж про немовля, яке плаче в нашому домі.

Коли ти вийшла заміж, гаразд, я ще стерпіла. Але дитина? Ти взагалі про мене подумала? А тепер що? Звалиш на мене всі обов’язки по догляду за нею? Гуляти? Марія. Кашу варити? Марія. Підгузки купити? Марія. Не дочекаєшся! Для себе народжувала, сама і возися з нею.

– Маленька, ти не права. Може, ти думаєш, що я буду любити тебе менше? Так це не так. Я тебе більше за всіх люблю. Адже ти моя старшенька. Але і відмовитися від Дарини я теж не можу. Адже вона теж моя дочка.

А щодо допомоги, так ти не переживай. Я сама з усім впораюся. Я і не планувала тебе навантажувати. Я знаю, що у тебе і так мало вільного часу. Єдине, чого я хочу, щоб ти хоч подивилася на неї.

Марія демонстративно встала:
– Ну, пішли, покажеш!

Вони зайшли в спальню Таї і Гліба, де в одному кутку було обладнано щось на зразок дитячого куточка.

Стояло ліжечко і комод. У ліжечку лежала дитина. За ідеєю, вигляд крихітки мав викликати хоч частку розчулення на обличчі Марії, але в її голові все лунали слова подруги: «Ось тепер ти попала, дитинко».

– Нічого особливого. Просто дитина. Привіт, сестро. Цього достатньо? – похмуро запитала вона у матері, а потім демонстративно розвернулася і пішла до своєї кімнати, голосно грюкнувши дверима, чим розбудила Дарину.

Малятко розплакалося і Таїсії довелося взяти її на руки. Розмова з Марією ще не була закінчена. Швидше відкладена. Мати зовсім не розуміла, що відбувається з її дочкою. Коли вона встигла перетворитися з милої і слухняної дочки на крижану?

У спальню увійшов Гліб:
– Ти не переживай. Це цілком нормально. Вона зараз ревнує. Пройде трохи часу, і вона заспокоїться, – ніжно сказав він і обійняв дружину за плечі.

Потім він акуратно забрав дитину у неї з рук і відправив її у ванну, щоб змити з себе лікарняний запах.

Гліб хотів частіше бувати вдома і допомагати Таї з дитиною. Але він працював позмінно. І його часто не було вдома. У такі моменти вона залишалася зовсім без підтримки. Їй доводилося все встигати.

Плюс паралельно вона знайшла підробіток на віддаленій роботі, тому що не хотіла висіти на шиї у чоловіка.

До того ж витрати на Марію вона вважала за краще не ділити з чоловіком. Адже це все-таки її дочка. Хоча і аліменти колишній чоловік платив не завжди вчасно. Та й не багато.

Якось Таїсії запропонували велике замовлення в інтернеті. Потрібно було відредагувати цілий сайт, перевірити помилки. За це запропонували непогані гроші. І вона погодилася. Правда, не до кінця оцінила свої можливості.

Поки Дарина всю ніч спала у своєму ліжечку, мама сиділа перед екраном монітора і виправляла помилки.

До шостої ранку замовлення було відправлено замовнику на перевірку. А о сьомій прокинулася малятко, навіть не давши трохи подрімати.

Марія, як завжди, поснідала і пішла до школи. Вона не звернула уваги на блідість мами. І не проявила ніякої участі.

Весь день Тая провела в турботах про дитину. Як на зло, сьогодні доньку мучили коліки. Вона постійно плакала і не злазила з рук. Від цього ніхто не застрахований. Їй самій навіть перекусити не було коли. Вона навіть пити забувала, турбуючись про доньку.

Коли Марія повернулася додому, то виявила, що мама сидить у кріслі-гойдалці, заколисуючи дитину, і тихо плаче.

– Ну ось, починається. Соплі пішли? На жалість тиснеш? Не вийде! – сказала вона і пішла до своєї кімнати.

Але Тая не тиснула на жалість. Вона просто шалено втомилася через те, що не спала всю ніч і навіть не могла нормально поїсти.

Вдома закінчилася бутильована вода, а з крана пити було неможливо. Вона хотіла попросити дочку, щоб та сходила в магазин, але зрозуміла, що в такому настрої її краще не чіпати.

Пити хотілося нереально. Молоко висмоктувало всю рідину з організму. Залишалося лише сподіватися, що Гліб ввечері повернеться з роботи вчасно.

Коли він повернувся додому, то першим ділом почув плач дитини і гучну музику в кімнаті Марії.

Гліб зайшов у спальню і побачив, що Тая заснула в кріслі-гойдалці, а Дарина розривається у своєму ліжечку. Він підійшов до дружини і спробував її розбудити. Але вона не прокидалася. Тоді він голосно крикнув:

– Маріє, йди сюди!
Але вона лише зробила музику тихіше і прокричала:

– Я вже сказала, що возитися з дитиною не буду. Відчепися від мене!

– Швидко йди сюди, я тобі сказав! Мамі погано!

Марія вискочила з кімнати, ніби почалася пожежа. Вона подивилася на бліду маму, яка лежала в кріслі і її почало трясти.

– Що? Що з нею сталося?

– Я не знаю, візьми Дарину, я викличу швидку. Вона скоро легені порве від крику. Ти що, не могла хоча б глянути, що тут відбувається?

Гліб був злий. Він розумів, що щось пішло не за планом. Але зараз байдужість Марії його особливо засмучувала. Він набрав номер швидкої. А сам намагався привести до тями дружину. Але вона не приходила до свідомості.

Весь цей час Марія намагалася заспокоїти Дарину, але вона не мала поняття, що з нею робити.Знайшла з горем навпіл соску і засунула їй в рот. А потім взяла на руки і почала судорожно качати.

Лікарі приїхали хвилин через 10. Весь цей час Марія молилася, щоб мама була в порядку. Вона не хотіла допомагати з дитиною. Але і зла матері точно не бажала.

Таїсію відвезли на швидкій. Гліб хотів поїхати з нею, але був не впевнений, що Марію можна залишити з дитиною.

– Їдь, я зараз погуглю, щось придумаю, я впораюся. І там пляшечки повинні бути з молоком, я бачила в холодильнику. Подбай про маму, будь ласка.

Коли Гліб повернувся додому, Марія сиділа в маминому кріслі-гойдалці і годувала сестру з пляшечки. Вона вже встигла поміняти їй підгузок, як змогла, і переодягла. Вона не знала, що ще придумати, тому просто співала їй колискову, яку співала їй мама в дитинстві.

Дівчинка навіть не почула, як вітчим повернувся додому. Але помітивши його, здригнулася.

– Як мама? Що з нею? Що сказали лікарі? Вона в порядку?

– Так, у неї зневоднення. Вона не спала всю ніч. І вода вдома закінчилася, тому цілий день не пила. А для годуючих це шкідливо. Ось і втратила свідомість. Сьогодні вона переночує в лікарні, а завтра, якщо все буде добре, я заберу її додому.

Він втомлено подивився на Марію і додав:
– Посидиш з нею ще хвилин 5-10? Мені потрібно прийняти душ.

– Так, – тихо відповіла дівчинка і відвела очі.
Їй було шалено соромно. Мати навіть не могла її попросити, щоб та купила води. І все через неї. А якби її не стало? Що тоді?

Марія була шалено засмучена. І їй було дуже шкода маму. Хотілося плакати. Але не хотілося, щоб Гліб побачив її сльози.

Вона взяла дитячий плед і забрала сестру до себе в кімнату. Постелила плед собі на ліжко і поклала її поруч із собою, обклавши подушками з іншого боку. Поруч присів їхній кіт, який вже встиг полюбити малу.

Коли Гліб вийшов із душу, то виявив, що дівчаток немає в спальні. Він прочинив двері кімнати Марії і побачив, що вона забрала дитину. Він просто тихо запитав:

– Забрати Дарину?

– Ні, ми ще трохи пограємо, – тихо відповіла падчерка.

Наступного ранку Гліб поїхав за мамою. А Марія знову залишилася за старшу. Вона навіть до школи не пішла, так переживала за матір.

Коли вона повернулася додому, Марія з сестрою на руках вийшла її зустрічати.

– Ти як? Все гаразд? Ти чому всю ніч не спала? Ти і так втомлюєшся! – спокійно, але роздратовано запитала вона маму, навіть не давши роздягнутися.

– Так ти сама вже тиждень випрошуєш ті навушники за 3800. А там замовлення на п’ять тисяч. Я думала, що впораюся.

Марії стало ще більше соромно, що мама потрапила до лікарні через неї. Вона намагалася заробити на якийсь гаджет, який був для дівчинки важливішим за матір і сестру.

– Не потрібні мені навушники, – тихо сказала вона і пішла до себе в кімнату, прихопивши з собою сестричку.

Гліб незадоволено подивився на Таю і запитав:

– Ти що, не могла мені сказати про ті навушники? Або ти думаєш, що мені на Марію грошей шкода? Я ж добре заробляю, ти забула?

– Я думала, що сама впораюся. Я хотіла їх купити з аліментів, але Сергій цього місяця знову затримав. І сказав, що буде тільки в наступному.

– Давай на майбутнє,поки ти не вийшла на роботу, то всі витрати я оплачую сам. Не потрібно ні на кого розраховувати. Мені твоє здоров’я важливіше. Домовилися?

Таїсія лише кивнула. Їй теж було соромно, що вона переоцінила свої можливості. І водночас їй було шалено приємно бачити Марію з дитиною на руках.

З того дня в їхній родині багато чого змінилося. Марія стала проводити більше часу з сестрою. Вона знову почала допомагати мамі по дому. І перестала сваритися з Глібом.

Вже за той вечір, коли мама була в лікарні, Марія встигла полюбити сестричку. Вона змогла розглянути її з усіх боків і була вражена, наскільки дивовижні маленькі дітки. А особливо ця крихітка.

Якось вона прошепотіла сестричці, поки ніхто не чув:

– Тепер я знаю, чому вони тебе так люблять. І знаєш чому? Ти офігенна, – сказала вона і посміхнулася крихітці.

Тепер вона сама не хотіла її нікому віддавати. Іноді їй навіть до школи не хотілося йти, щоб не розлучатися з сестричкою. Але обов’язок зобов’язував.

Якось, гуляючи з коляскою на вулиці, Марія зустріла Оленку. Та єхидно посміхнулася і сказала:

– Ось бачиш, я ж тебе попереджала.

– Пішла ти, – просто відповіла Марія і пішла на інший бік вулиці.