– Оце ти докотився! На Новий рік самий готуєш? І що, що вагітна? А далі будеш прислугою своїй королеві?

-

 


Вже майже рік я не спілкуюсь зі своєю свекрухою. Хоча нещодавно чоловік попросив мене все ж запросити його батьків на свято. Обіцяє, що його мама гарно поводитиметься. Та я вже й не вірю.

Рік тому просто перед святами я дізналась, що вагітна. Жахливо почувалась, на маленькому терміні потрапила до лікарні, була загроза викидня. Через жахливий токсикоз я ледве могла їсти. Важко було й готувати. Та ми все ж вирішили покликати рідних до нас на Новий рік. Думали, що новина про вагітність стане для всіх чудовим подарунком. 

Оскільки я не могла готувати – все робив Віталік. Основні страви замовили з ресторану. Коли прийшла свекруха, то побачила, що її синочок нарізає салат, а я лежу в ліжку. Тут то й почалося.

 – Оце ти докотився! На Новий рік самий готуєш?

 – Мамо, не влазь!

 – А що? Соромно? Казала я тобі – не буде вона нормальною господинею!

 – Мамо, ми хотіли усім за столом повідомити – у нас дитина буде. Оля вагітна. Того і я готую, її нудить.

 – І що, що вагітна? Я до восьмого місяця на заводі працювала. А ти тепер станеш прислугою для королеви?

 – Мамо, перестань! Ти навіть не зраділа за нас! Як так можна?

На пів годинки вона заспокоїлась. Згодом зібралися усі гості та ми разом повідомили радісну звістку. І тут свекруха знову завелася.

 – Вагітність – не хвороба. Нема що себе жаліти! Що ти робитимеш, як дитина народиться. Теж все на сина мого скинеш? Він не може і працювати та вдома все робити!

Тут мій чоловік вже не витримав. Я зовсім не хотіла такого і не просила його про це.

 – Мамо, я ж просив не втручатися! Я самий хочу готувати, прибирати та доглядати дружину! Я щасливий, що в нас буде дитина, тому для мене це зовсім не важко. Тим паче бачу, як коханій важко!

 – Дарма ти так з нею носишся! Потім ще пошкодуєш!

 – Я пошкодував, що тебе сюди запросив.

Свекруха страшенно образилась. Вона кричала, що це я налаштувала проти неї чоловіка. Врешті зібралась і пішла геть навіть не дочекавшись Нового року. 

В нас вже народився чудовий син, але свекруха досі не бачила онука. Чоловіка це страшенно засмучує, я його розумію. Та не знаю, чи не перетворить вона знову свято в суцільне жахіття.

Як гадаєте, варто запрошувати цю жінку на Новий рік чи ні? Чи взагалі слід підтримувати стосунки з такою родичкою?

Популярні дописи з цього блогу

– Наташа, де ти??? Швидше накривай на стіл, за пів години прийдуть гості!! Що в нас із їжі?

-
Зображення
– Наташа, де ти??? Швидше накривай на стіл, за пів години прийдуть гості!! Що в нас із їжі? Наталка, яка саме фарбувала останнє пасмо, так сіпнулася, що мало не вдарилася потилицею об стінку. Поспіхом дофарбоване волосся вона обгорнула плівкою, та недбало пов’язала на голову рушник, який з’їхав набік. – Які ще гості? – Вивалилася вона з ванної. Ігор, не помічаючи її розпатланого вигляду та специфічного запаху фарби, пройшов у коридор і зняв куртку. – Олег, брат троюрідний, зараз тут у відпустці на тиждень, у них у столиці екскурсії, всі справи, от вони й запитали, чи можна до нас зайти, а я й сказав: “Та хоч зараз”. – Хоч зараз? За пів години? Олег! З ким? З дружиною та дітьми?? – Вона мала всього двадцять хвилин, щоб фарба подіяла, перш ніж її треба було змити. А ще за ці ж двадцять хвилин треба було потурбуватись і накрити стіл на всю чесну компанію. – Олег? – Наталка намагалася хоч якось взяти це під контроль. – А де вже Олег? Один? – Хоч би один, хоч би один… – Та ні, з ним Оля та ...
Докладніше

Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів…

-
Зображення
  Лариса сиділа на кухні у дачному будинку та перераховувала гроші від квартирантів. Дванадцять тисяч гривень. З них п’ять на продукти, три на дрова для дачі, дві на ліки, решту – на життя. Бюджет сходився впритул, але сходився. Після того як овдовіла три роки тому, вона вирішила переїхати на дачу. Будинок їй дістався від батьків, стояв покинутий. Вона вклала останні заощадження у ремонт, утеплила, провела воду. Вийшло непогано. А однокімнатну квартиру у місті почала здавати. Квартиранти попалися добрі. Подружня пара, обидва працюють, платять вчасно, не галасують. Лариса спала спокійно, знаючи, що тепер має стабільний дохід. Сину Денису вона про цю схему розповідала. Він кивав, казав, що мати молодець, все правильно зробила. Сам він жив у орендованих кімнатах, перебивався випадковими заробітками. То таксував, то в офісі сидів, то знову таксував. Постійно обіцяв, що ось-ось розкрутиться, відкриє свою справу. Мати допомагала скільки могла. То дві тисячі на оренду підкине, то три на...
Докладніше

Син мільйонера щоночі кричав уві сні… доки няня не розгорнула його подушку і не побачила шокуючу правду…

-
Зображення
Була майже друга година ночі у старому колоніальному особняку на околиці міста, коли тиша порушилася. Різкий, відчайдушний крик пронісся коридорами, відлунням відбиваючись від стін і пронизуючи мурашки по шкірі кількох співробітників, які ще не спали. Знову ж таки, він долинав зі  спальні  Лео   . Лео було лише шість років, але в його очах випромінювалася втома, набагато неперевершена для його віку. Тієї ночі — як і багато інших — він боровся з обіймами батька.   Джеймс  , виснажений бізнесмен, все ще одягнений у свій пом'ятий костюм, з темними колами під очима, що глибоко врізалися в очі, тримав сина за плечі з терпінням, яке вже вичерпалося. «Досить, Лео», — хрипко прогарчав він. «Ти спиш у своєму ліжку, як звичайна дитина. Мені теж потрібен відпочинок». Різким рухом він притиснув голову хлопчика на ідеально розкладену шовкову подушку в узголів’ї ліжка. Для Джеймса це була просто дорога подушка — ще один символ успіху, який він так наполегливо працюв...
Докладніше