Курячі роли з броколі і сиром: простий рецепт!

-


Здивувати дорогих серцю гостей ви зможете за допомогою цієї оригінальної і легкої страви. Вона прикрасить будь-який святковий стіл, сподобається і дорослим, і дітям, інформує UkrMedia.

Що нам знадобиться:
Філе куряче – 4 шт.
Брокколі – 1 шт.
Плавлений сир – 200 г
Сіль, чорний мелений перець і перець чилі – за смаком

Рослинна олія – 4 ст. л.


Інгредієнти для соусу:
Молоко – 100 мл
Бульйон – 100 мл
Часник – 2 зубчики
Паприка – 1 ч. л.
Сіль і чорний мелений перець – за смаком.

Приготування:

Потримайте капусту в підсоленій киплячій воді 5 хвилин. Коли охолоне, розділіть на суцвіття.

Куряче філе відбий так, як на биточки. Поперчіть, посоліть і викладіть на них плавлений сир і брокколі. Скрутіть рулетики і скріпіть їх нитками.

Обсмажте рулетики на олії. Потім викладіть на деко і відправте в розігріту до 200 С духовку на півгодини.

Поки рулети доходять до готовності в духовці, беріться за приготування соусу. Для цього в сковороді, на якій смажилося м’ясо, підігріти молоко, у нього додайте бульйон, роздавлений часник, сіль, перець і доведіть це все до кипіння. Отриманий соус потрібно процідити.

Виймайте рулети з духовки, знімайте нитки, ріжте їх на роли, поливайте зверху соусом і подавайте до столу.

Приємного апетиту!

Популярні дописи з цього блогу

Живу на дачі, щоб здавати квартиру – а син проситься пожити замість квартирантів…

-
Зображення
  Лариса сиділа на кухні у дачному будинку та перераховувала гроші від квартирантів. Дванадцять тисяч гривень. З них п’ять на продукти, три на дрова для дачі, дві на ліки, решту – на життя. Бюджет сходився впритул, але сходився. Після того як овдовіла три роки тому, вона вирішила переїхати на дачу. Будинок їй дістався від батьків, стояв покинутий. Вона вклала останні заощадження у ремонт, утеплила, провела воду. Вийшло непогано. А однокімнатну квартиру у місті почала здавати. Квартиранти попалися добрі. Подружня пара, обидва працюють, платять вчасно, не галасують. Лариса спала спокійно, знаючи, що тепер має стабільний дохід. Сину Денису вона про цю схему розповідала. Він кивав, казав, що мати молодець, все правильно зробила. Сам він жив у орендованих кімнатах, перебивався випадковими заробітками. То таксував, то в офісі сидів, то знову таксував. Постійно обіцяв, що ось-ось розкрутиться, відкриє свою справу. Мати допомагала скільки могла. То дві тисячі на оренду підкине, то три на...
Докладніше

– Наташа, де ти??? Швидше накривай на стіл, за пів години прийдуть гості!! Що в нас із їжі?

-
Зображення
– Наташа, де ти??? Швидше накривай на стіл, за пів години прийдуть гості!! Що в нас із їжі? Наталка, яка саме фарбувала останнє пасмо, так сіпнулася, що мало не вдарилася потилицею об стінку. Поспіхом дофарбоване волосся вона обгорнула плівкою, та недбало пов’язала на голову рушник, який з’їхав набік. – Які ще гості? – Вивалилася вона з ванної. Ігор, не помічаючи її розпатланого вигляду та специфічного запаху фарби, пройшов у коридор і зняв куртку. – Олег, брат троюрідний, зараз тут у відпустці на тиждень, у них у столиці екскурсії, всі справи, от вони й запитали, чи можна до нас зайти, а я й сказав: “Та хоч зараз”. – Хоч зараз? За пів години? Олег! З ким? З дружиною та дітьми?? – Вона мала всього двадцять хвилин, щоб фарба подіяла, перш ніж її треба було змити. А ще за ці ж двадцять хвилин треба було потурбуватись і накрити стіл на всю чесну компанію. – Олег? – Наталка намагалася хоч якось взяти це під контроль. – А де вже Олег? Один? – Хоч би один, хоч би один… – Та ні, з ним Оля та ...
Докладніше

Син мільйонера щоночі кричав уві сні… доки няня не розгорнула його подушку і не побачила шокуючу правду…

-
Зображення
Була майже друга година ночі у старому колоніальному особняку на околиці міста, коли тиша порушилася. Різкий, відчайдушний крик пронісся коридорами, відлунням відбиваючись від стін і пронизуючи мурашки по шкірі кількох співробітників, які ще не спали. Знову ж таки, він долинав зі  спальні  Лео   . Лео було лише шість років, але в його очах випромінювалася втома, набагато неперевершена для його віку. Тієї ночі — як і багато інших — він боровся з обіймами батька.   Джеймс  , виснажений бізнесмен, все ще одягнений у свій пом'ятий костюм, з темними колами під очима, що глибоко врізалися в очі, тримав сина за плечі з терпінням, яке вже вичерпалося. «Досить, Лео», — хрипко прогарчав він. «Ти спиш у своєму ліжку, як звичайна дитина. Мені теж потрібен відпочинок». Різким рухом він притиснув голову хлопчика на ідеально розкладену шовкову подушку в узголів’ї ліжка. Для Джеймса це була просто дорога подушка — ще один символ успіху, який він так наполегливо працюв...
Докладніше