МЕРЕЖУ СКОЛИХНУВ ВІРШ ПРО СОЛДАТА ЯКИЙ В ПОМЕР. СЛЬОЗИ НАВЕРТАЮТЬСЯ ВД СКАЗАНОГО.



Вона прийшла на кладовище,
У церкві .перед тим була ,
Весна , а вітер так і свище ,
Що ледве ноги притягла
- Синочку , здрастуй, мій рідненький,
Вклонилась мати до землі,
Цукерок невелику жменьку
Йому поклала на столі,

Хай пташка з,їсть, або дитинка,
Її синочка пом,яне,
Її ріднесеньку кровинку,
Вже скоро рік як промине,
Як він до дому повернувся,
Зі Сходу , з клятої війни,
Як білий світ перевернувся,
Коли зустріла у труні...

- Навіщо ж я тебе пустила ,
На білий світ моє дитя ?
Та де ж мені узяти силу,
Триматись за своє життя ?
Та де ж мені узяти волю,
Петлю на шию не надіть ?
На тій високої тополі
Перед тобою не висіть...
Була у церкві мій соколик,
Свічки поставила синам,
Щоб не спіткала злая доля,
Живими віддала війна.

Чужим синам , що там на Сході
Кладуть в труну своє життя,
А смерть шукає , та знаходить
Їй не відоме каяття.
За упокій душі твоєї,
У церкві свічечка горить,
Вона голівонькой своєю,
Тремтіла - приказала жить,
Без тебе жити , мій синочку,
Казала гріх - мої думки,
А як же жити , як не хочу,
Наклала б руки залюбки...
Та хто ж тоді до тебе прийде?
Твою земельку підгорнЕ,
Та розповість про свої бІди,
В минуле думкою пірне?

Хто свічечку запалить в церкві,
Та пасочку тобі спече,
Коли ми разом будем мертві,
Плечем лежати у плече...

Спокійно спи , моя дитино
Земля хай пір,ячком м,яким
Розстелиться тобі периной,
Щоб сни приходили легкі,
Та світлі , янгол мій єдиний,
Хай гріє сонце золоте,
Ти все віддав за Україну,
Віддав життя своє святе...
Руся Ялиньська 14.01.2017.
МЕРЕЖУ СКОЛИХНУВ ВІРШ ПРО СОЛДАТА ЯКИЙ В ПОМЕР. СЛЬОЗИ НАВЕРТАЮТЬСЯ ВД СКАЗАНОГО. МЕРЕЖУ СКОЛИХНУВ ВІРШ ПРО СОЛДАТА ЯКИЙ В ПОМЕР. СЛЬОЗИ НАВЕРТАЮТЬСЯ ВД СКАЗАНОГО. Reviewed by Леся Іваночко on 23:22 Rating: 5