Картинки по запросу солдат плачет\

Я життя твоє, солдате. Я давно прийшла до тебе, я виховую тебе, я б'ю тебе, я пещу тебе, я подобаюся тобі, я твоя супутниця, я твоя найвідданіша дружина, нам добре разом, нам легко разом і я не кину тебе, хіба що...

Олег Петрович Попович народився 6 грудня 1983 року у селі Лютівка Золочівського району Харківської області. Прожив там недовго та з малих років переїхав жити до Харкова.

Я війна твоя, солдате. Я твоя лотерея, я твоя доля, я твоя коханка, ти не чекав мене і не хочеш мене, зате я хочу тебе і тому ти тепер будеш підлаштовуватися під умови, які буду диктувати я, ти залишиш своїх рідних, ти залишиш свій будинок, ти залишиш свою роботу, свої інтереси і своїх друзів, ти зміниш костюм на форму, ручку на автомат, а постіль на окоп, а потім...


Призваний за мобілізацією у січні 2015 року. У квітні 2016-го демобілізувався, а вже 30 травня підписав контракт.

Рядовий, оператор протитанкового відділення протитанкового взводу 1-го мехбату 54-ї окремої механізованої бригади.

Я твій бій, солдате. Я розсічу твою душу до самих глибин, я пошматую твоє серце, я випалю твої нерви, я висушу твої очі, я заберу твій сон, я вб'ю твого друга, я зруйную твій бліндаж, я вибілю твоє волосся, я розплескаю твою кров, так як...

Загинув 27 серпня на Світлодарській дузі, біля селища Луганське Донецької області.

Похований у селі Мала Данилівка 30.08.2016 року.

Залишилися мати та старший брат.

Я смерть твоя, солдате. Я той самий гарячий осколок, я та сама невидима куля, я та сама непомітна розтяжка, я той самий несподіваний вибух, я та сама блискавична біль, я чекала цієї зустрічі, вітаю тебе, рідний мій, йдемо скоріше, не озирайся, не потрібно, так краще, ти зробив все, що міг.

Ти загинув, солдате, але у твоїх очах було більше життя, ніж у тисяч живих порожніх оболонок, які чомусь називають себе людьми.
Reviewed by Леся Іваночко on 5.9.16 Rating: 5